Чому так сумно й важко серцю, Чому в неспокої живу, Чому я визначить не можу, Ким є я і куди іду? Зникають з вітром скелі форми, З річками тануть береги, А я і досі в тім же місці, Де був минулої зими. Стою задуманий десь з боку, А поряд пробігає час І невмолимо всіх карає, За вибір зроблений за нас. Чи вірно те, чи вчасно інше, Луна постійна в голові, А головне – це все навіщо? Що буде з нами на весні? Для чого нам дана свідомість, Яка питання задає, Якщо вона не здатна навіть, Мені сказати, хто я є. Яке займаю місце в часі Та чи займаю взагалі… І чи прийде весна жадана Замість минулої зими?